[Rostyk.07]

А взагалі, був дуже простий варіант убезпечитися від війни з Росією (з великої пишу, лише для того, щоб в очі кидалося при читанні тексту, тому що глузливе ставлення до ворога, що становить реальну небезпеку для тебе це перший крок до поразки) — вступити в НАТО коли було ВІКНО МОЖЛИВОСТЕЙ (в 90х). Для об’єктивного порівняння візьмемо Литву, Латвію, Естонію, які також були в складі СРСР і також мають кордон з Росією. То як так виходить, що Росія не наважується захопити крихітну Естонію, або Латвію або Литву, кожна з яких за площею як дві області України, і має населення 1.3, 2 та 3 млн населення відповідно? Де співвідношення у країн до Росії за населянням приблизно 1:70, в той час як у нас співвідношення 1:3 і Росія наважилася напасти на нас, а на них ні. Чому ж так?

А тому що вони в НАТО, а ми ні. А тепер питання: чому вони в НАТО, а ми ні? Адже і ми і вони були в складі СРСР, і ми і вони маємо кордон з Росією, і на їх і на нашу землю Росія висуває територіальні претензії і хоче захопити. Як так вийшло, що вони в НАТО, а ми ні?

Бо вони скористалися вікном геополітичних можливостей. Вони ВЧАСНО РОЗПОЧАЛИ ВСТУП в НАТО, у них з моменту відновлення незалежності ЗАВЖДИ ВИСОКА ПІДТРИМКА ЧЛЕНСТВА в НАТО, вони НЕ ЖИЛИ ІЛЮЗІЯМИ багатовекторної політики, дружби з великим сусідом, дешевим газом.

А що з себе 23 роки (та й останні 8 років вистачало) представляла Україна — це збіговисько політично недоумкуватого НАСЕЛЕННЯ в переважній своїй більшості, яке в таких же традиціях виховувало і своїх дітей — політичний пофігізм-інфантилізм, небажання розбиратися хто ми, і де ми, і хто навколо нас, і що буде з нами завтра (спойлер — достатньо поцікавитися історією українських земель та народу в 20ст.) Скажіть, ви пригадуєте в 90х, нульових та навіть на початку десятих років кухонні, застільні бесіди зі знайомими-родичами батьків-дідів, або у гостях у когось і там могли бути розмови про «Как все хорошо было», «Вот развалили такую страну», «Сталина на вас нет», «НАТА не нада». Це зазвичай був народ, що ріс і жив за Хрущова-Брежнєва, коли вже не було великої війни, почали потроху розселяти з комуналок, не було голодоморів та масових розстрілів. А от люди зовсім літні, які були молодими у 30х або 40х (може хтось ще застав їх), знали якою ціною проходила сталінська індустріалізація та колективізація, знали якими методами він хотів «догнать Запад», і вже такою ностальгією від них не віяло. Як гадаєте в кого на кухнях було значно більше таких розмов, у нас чи у балтійців?

Кажуть про стандарти для вступу в НАТО — демократія, верховенство права, сумісність. Це все має значення, звісно, але ВИРІШАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ мають лише геополітичні реалії та стійка політична воля народу країни і керівництва країни (навіть після зміни влади). НАТО не є однорідним. Наприклад Туреччина, країна в якій була купа військових переворотів, до демократії якої купа питань. Чи вірить хтось, що вона буде воювати за територіальну цілісність Естонії проти Росії. Отож. А Польща, а Румунія, а Британія будуть (звісно будуть)? Не у всіх членство в НАТО на однакових умовах. Туреччина там перш за все, щоб не була у військовому союзі з Росією. Чомусь поляки, балтійці зрозуміли, що вони не можуть, як Австрія або Швейцарія бути де-юре нейтральними, бо ті де-факто є анклавом НАТО. А для поляків, балтійців це географічно неможливо. Для країн східного флангу головне, щоб США і Британія (ядерні держави) були готові за них заступитися, ну і щоб переважна більшість цих країн були готові одразу битися один за одного. А решту країн США поступово змусять хто чим зможе допомагати у разі нападу.

Усвідомлення того, що ти не можеш бути нейтральним поруч з таким великим сусідом, знання справжньої історії співіснування з ним. Це те що нас десятиліттями, ще коли було тихо-мирно все, відрізняло і відрізняє від балтійців та поляків. Дуже не в нашу сторону відрізняє. І як бачимо і зараз відрізняє. Адже куди найбільше війна прийшла? Туди де найбільший проросійський сентимент був до 14 року, та і зараз зберігається (виключенням є лише, можливо, Київська область). Якщо твій сусід по під’їзду чи вулиці кличе путіна, то добра не чекай, ні для нього, ні для себе...

Ключ до миру і безпеки у власному домі лежить в розумінні хто ти, де ти, і з ким тобі бути (якщо ти не настільки великий, що можеш бути сам по собі). Балтійці завжди розуміли, що вони маленькі країни з кордоном з Росією, яка їх рано чи пізно спробує захопити знову (і захопить, якщо тільки не...). Вони розуміли, що лише екзистенційний принциповий співмірний противник їх ворожого сусіда зможе їх захистити і зробить так, що Росія не наважиться перетнути кордон. Вгадайте хто це. Отож. З поляками, доречі, схоже, хоча в них кордону менше (але є через Кенігсберг та Білорусь) і вони більші і сильніші. І все ж, якщо хочеш, щоб ворог навіть не рипався треба мати сильного союзника і на ділі і на папері.

Хтось спитає, а який понт США заступатися за маленькі країни НАТО, що мають кордон з Росією? Для США це справа принципу та престижу, образу США, як захисника світопорядку, який вони самі побудували, і за яким інші живуть. Це частина soft power США. Якщо ти не можеш захистити свої правила, то чи будуть тебе поважати інші великі гравці? чи буде твоя мова lingua france світу? чи буде твоя валюта фактично золотом в якому переважна більшість людей зберігають свої заощадження? І чого будуть вартувати справжні офіційні договори (Буд. меморандум таким не є) з підписом США на них, якщо США не заступиться за країну НАТО на яку напала країна на противагу якої і створювалося те НАТО???

Так, НАТО це противага Росії. Так, НАТО це проект США. Звісно тут немає ілюзій. А тепер подивимося, чи так погано європейцям в НАТО ( в американському світопорядку) за останні 75 років з моменту заснування? Назвіть найбільші військові конфлікти в Європі після виникнення НАТО. Балканські війни 90х, радянська військова інтервенція Угорщини 1956, та Чехословаччини 1968. Хтось з тих хто постраждав був членом НАТО? А скільки разів Німеччина з Францією воювали з моменту створення НАТО? А за 75-80 років до створення? (тричі — Франко-Пруська і дві світові) А скільки разів Бельгію з Нідерландами окуповували з тих пір? А в нових членах НАТО з 90х років скільки було воєн з моменту вступу? Скільки разів Польщу розділяли, а у Чехії Судети скільки раз віджимали? З миром розібралися. А чи гідно живуть в тому НАТО? Навіть найновіші найскромніші по грошах члени Болгарія та Румунія — не багато, але краще ніж раніше, і поступово у них стає лише краще (хоча народ може і скаржитися — так завжди, коли стає краще то думаєш, що не достатньо швидко). І вони не думають про виживання, знають, що завтра вони проснуться не від вибуху бомб, а від будильника і підуть в школу і на роботу по ВСІЙ країні. І в Литві, Латвії і Естонії спокійно житимуть своїм життям і про війну лише думатимуть, але не побачать.

Чи хоче США, щось в замін від членів НАТО? Так — бути політично передбачуваним і залишатися в НАТО й надалі. Так, мінімізувати в країні вплив їх противників — Росії та Китаю. Так, дозволяти військам США базуватися на твоїй території за необхідності. А скільки разів били по Німеччині, Італії, Бельгії та Нідерландах на території яких США має ядерну зброю? Так, США потрібна проекція своєї військової сили у світі натомість. Так, не можна ручкатися з аятолами та різними там людожерами-терористами. Так мабуть то вигідний trade-off, дивлячись на кількість воєн в країнах НАТО за всі ці роки?

Але ж нашому населенню хотілося нейтрального статусу... Невже не зрозуміло, що невелика нейтральна країна між двома військовими блоками це поле бою? Це ГЕОГРАФІЧНА реальність, це ГЕОПОЛІТИЧНА реальність. Нахріна воювати на своїх землях, якщо можна вести проксі війну? Це ж було вже©. Корейська війна, війна у В’єтнамі. У США є свої інтереси, у Росії свої. Вони протирічать один одному. Це реальність. Ми що Китай, чи Індія, чи хоча б Бразилія між ними двома, щоб дозволити собі бути нейтральними??? FACEPALM! Треба було швидко сідати в останній вагон поїзда, що їде в правильному напрямку, а не стояти на пероні 20 років і чекати коли приїде паровоз-товарняк з червоною зіркою та НКВДшниками, що заштовхають тебе всередину.

Зрештою залишу тут кілька риторичних питань, адресованих особливо тим, хто скаржиться, чому США не закінчить війну Росії проти України так швидко: чи це США, чи Британія, чи НАТО винні в закріпаченні, русифікації, розкуркуленні, репресіях та голодоморах українців і в тому що ті навіть думати не хотіли (багато й зараз не хоче) про власну історію? Чи це їх вина, що наша країна має кордон з Росією? Чи це легко їм наражати себе на небезпеку військової відповіді Росії? Зрештою своя шкура ближче, але при цьому вони роблять, що можуть в цих умовах, поступово збільшуючи свою допомогу. Вони головою думають про власну безпеку поколіннями, і тому кров свою не проливають коли можна цього уникнути. Чого не скажеш про нас...

Також наостанок залишу кілька цитат (не дослівні). Про Україну 1991-2014, але актуальні і останні 8 років, і навіть сьогодні, нажаль, для багатьох ще релевантно:
«Народ має правителів на яких заслуговує»
«Народ, що не знає власної історії приречений пережити її знову»
«Народ, який не бажає годувати власну армію, невдовзі годуватиме окупаційну»